Функції трудового договору в контексті трудових відносин

В умовах ринкової економіки в трудовому праві на перший план виходять договірні методи регулювання праці. 

Усі питання, пов'язані з договірним регулюванням трудових відносин, завжди залишаються в полі зору законодавства, а практика укладання трудових договорів свідчить про важливість даного методу регулювання суспільних відносин у сфері застосування праці. 

Трудовий договір виступає основною формою реалізації свободи праці, включаючи право на працю для кожного, хто бажає працювати. Разом з тим трудовий договір є тією юридичною формою, яка в максимальній мірі надає можливість роботодавцю для вільного здійснення підбору необхідних йому працівників з урахуванням його власних інтересів і потреб.   

Отже, в трудовому договорі відображається, зокрема договірний принцип регулювання трудових відносин, що дозволяє сторонам вільно і добровільно вибирати один одного. У цьому виявляється важлива соціальна та економічна роль трудового договору.  

Трудові договори – це юридичні факти, що виступають підставами виникнення правовідносин, зміст яких визначається законодавчими або підзаконними нормами. При цьому, трудовий договір є засобом індивідуального регулювання трудових відносин між роботодавцем та працівником, а умови цього договору повинні відповідати загальним принципам трудового права. 

Важливою особливістю сучасного трудового законодавства України є оптимальне поєднання законодавчого і договірного регулювання трудових відносин. Трудовий договір відповідає національним умовам і забезпечує належну безпеку і гнучкість, дозволяючи враховувати реалії ринку праці. Він є способом досягнення згоди між його сторонами. Іншими словами, трудовий договір є засобом гармонізації трудових правовідносин. Оскільки за допомогою трудового договору досягається стабільність трудових правовідносин. 

Акцентуємо увагу, що з моменту підписання трудового договору найманий працівник – це працівник, який має трудові права й соціальні гарантії, а саме: 

- гідні та безпечні умови праці; 

- нормований робочий час; 

- оплачувані та неоплачувані відпустки; 

- регулярна виплата зарплати не нижче мінімальної; 

- можливість навчатися та підвищувати кваліфікацію; 

- захист від незаконного звільнення; 

- страхові виплати в разі непрацездатності; 

- пільги для неповнолітніх; 

- додаткові соціальні гарантії для жінок та працівників з дітьми; 

- захист прав тощо.