Сумський окружний адміністративний суд підтримав позицію Головного управління ДПС у Сумській області у справі про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру.
Так, судом першої інстанції відзначено, що у наданих на перевірку товарно - транспортних накладних не зазначено перевізника, марки автомобіля, прізвище водія, пункт розвантаження, неможливо ідентифікувати особу, яка поставила підпис від імені вантажоодержувача, не визначено час та дату здійснення навантаження (прибуття, вибуття, простою) і розвантаження (прибуття, вибуття та простою) та не вчинено підписів осіб, відповідальних за здійснення даних операцій, а отже переміщення товару від продавця до покупця не підтверджено.
Крім цього, судом зазначено, що аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів постачальників щодо придбання товару свідчить про відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реально задекларованого виробництва, оскільки вказаним суб`єктом господарської діяльності здійснюється придбання ТМЦ не встановленого походження.
Також, акти надання послуг перевезення, юридичних та клірингових носять формальний характер та не відображають суті і змісту господарської операції, так як не дають належним чином ідентифікувати обсяг та ціну наданих послуг.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
В даному випадку, позивачем жодним чином не спростовано доводи Головного управління ДПС у Сумській області, що документи, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит, містять інформацію, яка не відповідає дійсності.
Суд також звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.
Таким чином, Сумський окружний адміністративний суд підтвердив правомірність донарахування Головним управлінням ДПС у Сумській області 22,36 млн грн за порушення податкового законодавства.