Податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) – один з важливих складових механізму податкової системи України.
Враховуючи зміни, що відбувалися у податковому законодавстві з початку незалежності України, впевнено можна сказати, що цей прямий податок займає провідну роль в обліковій системі кожного суб’єкта господарювання і являється лідером з надходжень до місцевих бюджетів.
Історично - це найдавніша форма податкових взаємовідносин між державою та громадянами. Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Податки - дуже складна й надзвичайно впливова фінансова категорія. Це - обов'язковий елемент економічної системи будь-якої держави.
Окремі елементи податків розглянуті ще в працях Гая Светонія Транквіла, Геродота, Фукидіда, Плутарха, Аристотеля, Тацита, Гая Юлія Цезаря та інших.
Існують достовірні факти про існування обкладення податками у Древньому Єгипті, Древньому Римі, Вавілонії, Асирії, містах Шумера, в Хетському царстві.
Україна пройшла досить довгий шлях запровадження податків в економіці, що стало джерелом формування бюджету та регулятором підприємницької діяльності.
Систему прибуткового оподаткування громадян в Україні було запроваджено із середини 1991 року, як наслідок ухвалення Закону Української PCP "Про прибутковий податок з громадян Української PCP, іноземних громадян та осіб без громадянства" від 05.07.1991.
З грудня 1992 року система оподаткування фізичних осіб регулювалась Декретом Кабінетом Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який діяв до 01.01.2004.
За цей період досить часто відбувалась зміна ставок прибуткового податку з громадян - іноді по кілька разів на рік. Коливання були обумовлені таким факторами, як розвиток ринкових відносин, зміни у формі одержання доходу, вирівнюванням доходів малозабезпечених і високозабезпечених верств населення за допомогою прогресії.
Для прикладу, у 1993 році ставки мінялись тричі.
Причому з 1 грудня 1993 року до 1 жовтня 1994 року існувала максимальна ставка, яка дорівнювала 90 відсотків. Але не дивлячись на збільшення ставок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились - внаслідок ухилення від сплати. Доходи від роботи найманця оподатковувалися за місцем основної роботи - щомісячно за встановленою шкалою; за місцем не основної роботи - при виплаті за ставкою 20 відс. без врахування пільг. За підсумками року проводився перерахунок податку за місцем основної роботи, а для тих, хто мав кілька джерел доходів, - у податковій інспекції за місцем проживання на підставі поданої платником податкової декларації.
У травні 2003 року було ухвалено Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким передбачалися суттєві зміни в механізмі справляння податку з доходів фізичних осіб. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, за винятком норм розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
У грудні 2010 року Верховною Радою України було прийнято Податковий кодекс України (далі – ПКУ), відтоді справляння податку на доходи фізичних осіб регламентується четвертим розділом ПКУ.
Згідно ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є:
- резиденти;
- нерезиденти;
- податкові агенти
Об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Затвердження Верховною Радою України Закону України “Про бюджетний кодекс” та Податкового кодексу України дає новий імпульс для зміцнення політичної та економічної стабільності в Україні.
Таким чином, з оглядом на історію становлення ПДФО та пройдені етапи його удосконалення можна побачити позитивні зміни, що відбувалися під час раціоналізації облікового процесу з обліку податку на доходи фізичних осіб.