Транспортний податок як джерело наповнення дохідної частини місцевих бюджетів

Оподаткування власників транспортних засобів за часів незалежності в Україні зазнавало кількох радикальних змін.

До прийняття Податкового кодексу України (далі – ПКУ) тривалий час справлявся податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Нормативним актом, що визначав правовий механізм цього податку, був Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (від 11.12.1991 № 1963-XII).

До 2015 року окремого майнового податку, який сплачувався б систематично власниками транспортних засобів в Україні не було запроваджено.

З прийняттям ПКУ (від 02.12.2010 № 2755-VI) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів як майновий податок було скасовано й уведено в дію інший платіж - збір за першу реєстрацію транспортних засобів для юридичних та фізичних осіб.

Визначений законодавством обов'язковий платіж власників транспортних засобів направлявся для відшкодування державних витрат, пов'язаних з будівництвом та утриманням доріг, гарантуванням безпеки руху транспортних засобів. Для цих цілей у складі Державного бюджету України було створено Державний дорожній фонд. Головним розпорядником бюджетних коштів Державного дорожнього фонду України є Державне агентство автомобільних доріг України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII було введено новий місцевий податок у складі податку на майно - транспортний податок, справляння якого регулюється ст. 267 ПКУ.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які є об’єктами оподаткування.

Розрахунок середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком проводиться відповідно за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 зі змінами, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.

Згідно з законодавчою нормою, транспортний податок зобов’язані сплачувати власники легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн за кожен такий легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування. 

Наприкінці слід додати, що у разі розширення переліку об’єктів оподаткування, надходження від транспортного податку можуть стати одним зі стабільних джерел наповнення дохідної частини місцевих бюджетів.

Крім того, оподаткування власного майна фізичних осіб надає податківцям важливий і ефективний інструмент контролю за доходами фізичних осіб, відповідністю їхніх витрат фактично одержуваним і декларованим доходам, боротьби з ухиленням від сплати податків.