Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за N 1456/26233.
Відповідно до п.181.1 ст. 181 Кодексу, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1,0 млн. грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V Кодексу у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою N 1-ПДВ не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, визначеного у ст. 181 Кодексу.
Пунктом 183.10 ст. 183 Кодексу визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Згідно з пп.197.1.5 п.197.1 ст.197 р. V Кодексу звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім тих, що перелічені в абзацах ”а” - ”о” цього пункту.
Отже, режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, поширюється не на окремих суб'єктів господарювання, а на операції платника податку з постачання зазначених послуг.
При цьому, згідно з вимогами розділів V та ХХ Кодексу до оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи платником ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ, звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ та загальна сума від їх здійснення протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1,0 млн. грн. (без урахування податку на додану вартість).
Що стосується порядку декларування звільнених від оподаткування операцій відповідно пп.197.1.5 п.197.1 ст.197 р. V Кодексу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Пунктом 9 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.16 №21 (далі – Порядок №21) передбачено, що податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу.
Усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою «0110» з додатками, у якій відображаються розрахунки з бюджетом.
Пунктом 201.1 ст. 201 Кодексу визначено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.3 ст. 201 Кодексу та п.17 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 31.12.2015 N 1307 (далі – Порядок 1307), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267 для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні. У податковій накладній, складеній на операції з постачання послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у графі "Складена на операції, звільнені від оподаткування" верхньої лівої частини робиться помітка "Без ПДВ".
Пункт 3 розділу V Порядку №21 передбачає відображення обсягів постачання звільнених від оподаткування операцій відповідно до статті 197 розділу V Кодексу у рядку 5 Розділу I «Податкові зобов’язання» податкової декларації з податку на додану вартість.
Для платників податку, які заповнюють рядок 5 обов’язковим є подання Додатка 6 (Д6), який заповнюється в розрізі операцій звільнених від оподаткування.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Проте, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання та/або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування, що здійснюються платником податку в межах балансу, та в операціях, що не є господарською діяльністю пунктом 198.5 ст. 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за такими товарами/послугами, необоротними активами.
Відповідно до п.11 Порядку 1307 у разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".
У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування, у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).
Як передбачено Порядком 21, сума податкового зобов’язання, нарахована протягом звітного періоду відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою та за операціями, що оподатковуються за ставкою 7 % відповідно у рядках 4.1 та 4.2 декларації.
Розрахунок частки використання товарів/послуг та/або необоротних активів у неоподатковуваних операціях здійснюється за попередній календарний рік. Для новоствореного платника та/або платника, у якого протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, – за перший звітний (податковий) період, у якому задекларовані такі операції.
Відповідне нарахування податкових зобов’язань сум податку на додану вартість у рядках 4.1 та 4.2 здійснюється згідно із часткою використання товарів/послуг та/або необоротних активів у неоподатковуваних операціях, визначеною в таблиці 1 «Розрахунок частки використання товарів/послуг та/або необоротних активів в оподатковуваних операціях» (Д7) (додаток 7).
Визначена частка використання товарів/послуг та/або необоротних активів у неоподатковуваних операціях застосовується протягом поточного календарного року.
Таким чином, отримання пільги зі сплати ПДВ здійснюється платником податку шляхом декларування обсягів звільнених від оподаткування операцій у податковій звітності з податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.
Слід зазначити, що згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.