Правові засади діяльності релігійних організацій в Україні регламентовані Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 року № 987-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон №987-XII).
До релігійних організацій належать: релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються із зазначених релігійних організацій.
Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру. Виходячи з цієї мети основну діяльність релігійних організацій можна поділи на:
проведення богослужінь;
здійснення треб (богослужіння на замовлення юридичних та фізичних осіб – культові послуги);
розповсюдження предметів релігійного призначення, релігійної літератури та інших матеріалів релігійного змісту.
Релігійні організації проходять легалізацію в порядку та в органах, визначених Законом № 987-XII, після чого звертаються до державного реєстратора для включення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та отримання свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями) установи та організації, зокрема релігійні організації, для яких законом визначено особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.
Крім того, згідно статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – Кодекс) релігійні організації зобов’язані стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом.
Бухгалтерський облік власної діяльності релігійні організації зобов’язані вести згідно із законодавством керуючись, насамперед:
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями, далі – Закон №996), який поширюється на всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності;
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією про його застосування, затвердженими наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (зареєстровано в Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185, зі змінами та доповненнями, за текстом – План рахунків № 291, Інструкція № 291);
іншими нормативними документами.
Релігійна організація самостійно:
визначає свою облікову політику
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Таким чином, релігійна організація може обрати будь-яку з існуючих форм обліку.
Що стосується оподаткування, то релігійна організація може бути звільнена від сплати податку на прибуток в разі визнання її неприбутковою організацією відповідно до пункту 133.4 статті 133 Кодексу.
Для набуття статусу неприбуткової організації релігійні організації повинні бути включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій ( далі – Реєстр).
Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440.
Кодексом не передбачено особливих умов щодо проведення перевірок релігійних організацій. Зокрема, документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом за умови наявності обставин для їх проведення, визначених статтями 77 та 78 Кодексу.