Загальні, правові, організаційні та соціально-економічні засади в галузі туризму визначені Законом України "Про туризм" від 15 вересня 1995 року №324/95-ВР (далі - Закон).
Відповідно до ст. 5 Закону суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (суб'єкти туристичної діяльності), зокрема, є туристичні оператори та туристичні агенти.
Згідно наявних баз даних Головного управління ДФС у Сумській області ПП «…» має лише один вид діяльності – «Дiяльнiсть туристичних операторiв» (код 79.12).
За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
Відповідно до ст. 1 Закону «туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо)».
Туроператор з метою формування туристичного продукту працює зі сторонніми постачальниками послуг згідно з посередницькими договорами. У цьому випадку вартість транспортних, готельних, екскурсійних послуг хоч і бере участь у формуванні вартості туристичного продукту, однак до складу собівартості наданих послуг, а також до будь-яких інших витрат не входить. Такі суми відображаються у розрахунках як транзитні.
Постачальники послуг одержують від туроператора належні їм кошти (за вирахуванням агентської винагороди).
Якщо туроператор реалізує туристичний продукт не самостійно, а через турагента, то їх взаємовідносини формуються на підставі посередницьких договорів.
Права і обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також Законом (ст. 20).
Так, відповідно до ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доходом платника єдиного податку для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Пунктом 292.4 статті 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Враховуючи викладене, доходом юридичної особи - платника єдиного податку (турагента), який надає послуги за агентським договором, є розмір отриманої винагороди.
Також повідомляємо, що інформація, викладена у зверненні ПП «…» із зазначеного питання, є недостатньою для підготовки роз’яснення згідно з вимогами чинного законодавства.
Кожен конкретний випадок податкових відносин, у томі числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.