Згідно зі ст. 801 Цивільного кодексу орендар зобов'язаний підтримувати отриманий в оренду транспортний засіб у відповідному технічному стані.
Частиною першою ст. 776 Цивільного кодексу визначено, що поточний ремонт майна, отриманого в оренду, проводиться орендарем за рахунок власних коштів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - П(С)БО 14), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 N 181, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 N 561 (далі - Методичні рекомендації N 561).
Відповідно до п.8 П(С)БО 14 та п.21 Методичних рекомендацій №561:
- витрати на поточний і капітальний ремонт, які не призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, відносяться до складу відповідних витрат;
- витрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення інших необоротних активів.
Згідно п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року N 92 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Рішення про характер та ознаки здійснюваних підприємством робіт приймає керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу ситуації та суттєвості таких витрат (п.29 Методичних рекомендацій №561).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодексу) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
Кодексом не передбачено особливостей податкового обліку витрат орендаря на поточний ремонт та технічне обслуговування орендованих вантажних автомобілів, а також витрат стосовно заміни шин та акумуляторних батарей у орендованих автомобілів.
Дані витрати регулюються нормами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію