Щодо сплати і подання звітності з рентної плати за спеціальне використання води фізичною особою – підприємцем.
Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним.
У відповідності до статті 30 Водного кодексу України збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають рентну плату за спеціальне використання води (далі - Плата) та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України (далі - ПКУ).
Відповідно до пункту 255.1 статті 255 ПКУ платниками Плати є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Пунктом 255.2 статті 255 ПКУ визначено, що не є платниками Плати водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.
Для цілей статті 255 ПКУ під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Джерелом задоволення питних потреб є питна вода, яка у відповідності до абзацу третього статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р. № 2918-III та пункту 14 статті 1 «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 р. № 771/97-ВР, у редакції Закону України від 22.07.2014 р. № 1602-VII, та пункту 2.1. Державних санітарних норм та правил (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 р. № 400, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.07.2010 р. за № 452/17747, є харчовим продуктом, придатним для споживання людиною, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства, призначеним для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.
В разі використання води за декількома напрямками, крім виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб фізичних осіб – підприємців, зокрема, для господарсько-питних потреб, Плата обчислюється на загальних підставах, виходячи з фактичних обсягів використаної води, лімітів її використання, ставок Плати та коефіцієнтів.
Платники Плати подають одночасно з податковими деклараціями контролюючим органам копії дозволу на спеціальне водокористування, договору на поставку води та статистичної звітності про використання води (підпункт 255.11.19 пункту 255.11 статті 255 ПКУ).
Платники податків підлягають взяттю на облік у контролюючих органах, зокрема, за місцем розташування їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (пункт 63.3 статті 63 ПКУ).
При цьому водокористувачем подаються податкові декларації з Плати та вносяться суми податкових зобов'язань за місцезнаходженням водних об'єктів та за ставками Плати, встановленими для цих водних об'єктів (підпункт 255.11.18 пункту 255.11 статті 255 ПКУ).
Згідно пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.